Ярослав Гадзало: Михайло Зубець – великий аграрій, мудрий науковець, дбайливий господарник

Життя людини – це божий дар! Воно завжди пролітає як незабутня мить, наче небесна зірка – загоряється, яскраво горить, а потім згасаєназавжди. На превеликий жаль…

Людина смертна, а життя вічне! Тож кожна свідома людина задумується над своїм місцем і роллю на землі, щоб за цей короткий період часу зробити якомога більше добра, щоб залишити гарний слід на землі та незабутні спогади.

А імена деяких людей вписані в сторінки історії розвитку країни.

Саме такою Великою Людиною був і залишається в нашій пам’яті Михайло Васильович Зубець – невтомний трудівник, патріот і організатор сільськогосподарського виробництва, науковець, лідер аграрної наукової спільноти, міністр АПК, віце-прем’єр-міністр, народний депутат України 3-х скликань, Герой України.

Згідно з Постановою Верховної Ради України № 2287 від 08.02.2018 р. і відповідною постановою Президії НААН, 80-річчя від дня народження Михайла Васильовича Зубця, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка НААН, заслуженого діяча науки і техніки України, Героя України, президента Національної академії аграрних наук України (1996 – 2011), віднесено до ювілеїв державного рівня.

Михайло Васильович народився 7 квітня 1938 року в колишньому районному центрі Нова Басань на Чернігівщині. У 1956 році, закінчивши Київське професійно-технічне училище № 1, розпочав трудову діяльність токарем порційних автоматів при заводі «Більшовик». Своє становлення як висококласний і визнаний фахівець у галузі аграрної науки розпочав із навчання в Українській академії сільськогосподарських наук. На формування його наукового світогляду значно вплинули викладачі Академії, талановиті вчені, професори Микола Антонович Кравченко, Микола Микитович Колесник, Кирило Борисович Свєчин та ін. Надалі він не лише розвинув наукові теорії та ідеї, а й успадкував найважливіші риси своїх наставників: індивідуальність і оригінальність мислення, самостійність суджень, вимогливість до себе тощо.

Початок професійного шляху: 

1962 – 1963 рр. – старший зоотехнік Прилуцької держплемстанції;

1963 – 1972 рр. – зоотехнік-селекціонер і головний зоотехнікдержплемзаводу «Тростянець» Ічнянського району Чернігівської області;

1973 р. – заступник начальника відділу племінної справи Главкутваринництва Міністерства сільського господарства УРСР.

1974 р. – захистив кандидатську дисертацію на тему: «Обгрунтування підбору в заводському стаді великої рогатої худоби»;

1983 р. – заступник міністра сільського господарства УРСР;

1984 р. – начальник Головного управління сільськогосподарської науки, пропаганди, запровадження науково-технічних досягнень і передового досвіду, член колегії Міністерства сільського господарства УРСР.

1990 р. – захистив докторську дисертацію «Методи використання генофонду симентальської породи при чистопородному розведенні тасхрещуванні»;

1990 р. – обраний академіком Національної академії аграрних наук України;

1991 р. – обраний Віце-президентом Національної академії аграрних наук України.

Упродовж 23 років Михайло Васильович Зубець був членом Президії, 15 років – Президентом Академії, з 2011 року – її Почесним Президентом. Значною заслугою вченого є те, що за умов глибокої економічної кризи та політичних колапсів він завжди знаходив аргументи для згуртуваннявчених Академії, спрямовуючи їхній потенціал на відродження національної аграрної науки в інтересах держави та суспільства. 

Визнаючи високий авторитет і наукові здобутки вченого, його також було обрано почесним членом РАСГН і НАН Республіки Білорусь. На VІ Генеральній Асамблеї Союзу європейських академій прикладних наук у галузі сільського господарства, продовольства та природних ресурсів (2010 р.) його обрано президентом.

Уперше на базі створених наукових центрів у системі Національної академії аграрних наук України під його безпосереднім керівництвомрозроблено, апробовано і задіяно ефективну систему впроваджувальної діяльності, що згодом стала методичною основою сучасних інноваційних перетворень у діяльності Академії. За його сприяння до реструктуризації Академії були залучені свого часу Світовий банк і Міжнародний центр з національних систем сільськогосподарських досліджень. Учений дотримувався чіткої наукової позиції, що структурна перебудова та розвиток вітчизняного аграрного сектора мають спрямовуватися на створення переважно крупних підприємств АПК на базі інтеграції ікооперації приватних власників, не нехтуючи правами фермерів і одноосібних господарів на землі. 

Академік Зубець значну увагу завжди приділяв удосконаленнюмережі науково-дослідних установ з урахуванням регіональних особливостей розвитку АПК, з великою далекоглядністю розставляючи відповідні кадри, зберігаючи розумну пропозицію між досвідом імолодістю. Не менш вагомий його внесок у зміцненні зв’язків фундаментальної науки з освітою і виробництвом. З цією метою вінналагодив співробітництво з понад 50 зарубіжними країнами, з якими наукові установи НААН співпрацюють по сьогодні.

Михайлу Васильовичу імпонувало неординарне мислення, він не лише йшов у ногу з сучасністю, а й здебільшого в ідеях та шляхах їх реалізації випереджав час. Як учений, він був сповнений оптимізму і віри в майбутнє української науки, в її достойну інтеграцію у міжнародний науковий простір, а як парламентар – бачив чільне місце України серед розвинених країн світу.

Покликанням усього життя вченого було тваринництво, племінна справа та селекція. Академік Зубець висунув принципово нову гіпотезу генезису порід, покладену в основу нової теоретичної концепції селекційного перетворення генофонду порід, основні концептуальні положення якої реалізовано при виведенні низки високопродуктивних спеціалізованих порід і типів великої рогатої худоби. Основна стратегічна мета полягала в залученні кращого світового генофонду та практично повному збереженні позитивних якостей місцевих порід на основі складного відтворного схрещування. 

Результати наукових досліджень ученого засвідчують майже 700опублікованих ним наукових праць, зокрема 139 монографій, підручників, книг, брошур і програм з питань селекції та генетики тварин. Академік Зубець залишив слід як методолог науки та наукознавець. Він є автором та співавтором біля 40 методик, методичних рекомендацій, методів і способів, більшість із яких захищені авторськими свідоцтвами, патентами та винаходами, котрі знайшли широке впровадження у виробництві.

Одна із найбільших заслуг Михайла Васильовича Зубця – у заснуванні власної наукової школи, де на принципах творчої співдружності вчених та спадкоємності поколінь знайшли ствердження і розвиток його кращі наукові традиції, ідеї та підходи. В активі його наукової школи 11 докторів і 18 кандидатів сільськогосподарських наук. Серед його учнів відомі вчені, доктори сільськогосподарських наук: Іван Петрович Петренко, Остап Мирославович Жукорський, Юрій Павлович Полупан, Ігор Вікторович Гузєв, Віталій Петрович Бородай, Кирило Вячеславович Копилов, Віктор Анатолійович Вергунов та ін.

Талант педагога, лектора, що ґрунтувався першочергово на фундаментальних знаннях теорії науки та практики також віддавав освітянській справі на кафедрі розведення та генетики тварин імені Кравченка Національного університету біоресурсів і природокористування України. У 1995 році йому присвоєно вчене звання професора зі спеціальності «розведення і генетика тварин».

В останні роки Михайло Васильович активно займався законотворчою роботою, був народним депутатом України IV, V та VIскликань, головою підкомітету з питань науки Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Серед поданого ним 21 законопроекту з питань аграрної політики та сільськогосподарського виробництва, частина прийнята Верховною Радою України, решта – на доопрацюванні в різних парламентських Комітетах. 

У 1997 році його обрано членом Комітету з присудження Державних премій України в галузі науки і техніки, а також членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи; у 1997–1999 роках – член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президенті України. З листопада 1998 року – член президії ВАК України, а з грудня 1998 року – член президії НАН України. Протягом 1998–2000 років – позаштатний радник Президента України. У 1999–2001 роках – член Комісії з питань аграрної політики при Президенті України. У 1999–2000 роках – член Ради з питань інтелектуальної власності й трансферу технологій. З березня 2000 року – член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України. Із травня 2003 року М. В. Зубець був членом Національної ради зі сталого розвитку України, а з червня 2003 року – членом урядового комітету з реформування аграрного сектору.

За значний внесок у розвиток вітчизняної аграрної науки, активну громадську, політичну і законотворчу діяльність, Михайло Васильович був відзначений численними урядовими нагородами, серед яких І преміяНААН «За видатні досягнення в аграрній науці» (1995, 2001), преміяім. В. Юр’єва Національної академії наук України (1996), Державна преміяУкраїни в галузі науки і техніки (1993, 1999). Він удостоєний звання Героя України (2009) і нагороджений двома орденами «Знак Пошани» (1971, 1976), орденами князя Ярослава Мудрого V і ІV ступенів (1998, 2007), орденом Святого Володимира (2003), золотою медаллю ім. Ушинського Академії педагогічних наук України (2006), 3 медалями (1970, 1982, 1983).

На знак визнання вагомого внеску академіка Зубця в розвиток зоотехнічної науки, відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук України (протокол №18 від 25 вересня 2014 р.),його ім’я носить Інститут розведення і генетики тварин НААН. В інституті також встановлене погруддя Михайла Васильовича.

Життєвий шлях ученого, що його пройшов Михайло Васильович, єзразком людської гідності, працелюбності, добропорядності, відповідальності, вміння служити на благо науки та рідної держави, що є добрим прикладом для наслідування, як для всіх нас так і прийдешніх поколінь!

Планом заходів щодо відзначення на державному рівні 80-річчя від дня народження М.В. Зубця заплановано низку конференцій, семінарів, круглих столів, виставок. Випуск і погашення поштової марки, випуск пам’ятної медалі, вручення премій ім. М.В. Зубця вченим «За видатні досягнення в аграрній науці» та відкриття меморіальної дошки на фасаді Будинку Президії НААН. Усе це буде зроблено до листопада місяця цього року, дня відзначення на державному рівні 100-річчя від створення НААН.