Перспективи розвитку переробки сільськогосподарської продукції у повоєнній Україні (Доповідь Юрія Лупенка)

Нинішній етап розвитку людства пов’язаний з адекватним реагуванням на глобальні виклики, проблеми, які виникають в процесі розвитку людства, навколишнього середовища, економіки, соціальної сфери, системи взаємовідносин між людьми, природою, всесвітом.

Ці виклики є базовими для розбудови суспільних взаємовідносин, визначення змісту та напрямів економічних, політичних та соціальних відносин і визначальними для вироблення спільних дій щодо реагування на їх можливі наслідки. В узагальненому вигляді названі виклики сформовані у Цілях Розвитку Тисячоліття, ухваленими Організацій Об’єднаних Націй.

Національна академія аграрних наук, основним завданням якої, згідно Статуту, є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу, покликана, зокрема, здійснювати наукові дослідження та обґрунтовувати оптимальні рішення щодо розв’язання найгостріших, найактуальніших проблем світового розвитку у своїй сфері діяльності.

Серед широкого кола проблем особливо виділяється необхідність розвитку сфери переробки сільськогосподарської продукції. У глобальному вимірі її актуальність викликана забезпеченням продовольством стрімко зростаючого населення нашої планети. Нещодавно його чисельність перевищила 8,2 млрд, а до середини 2080-х років, за оцінками ООН, досягне 10,3 млрд.

Відповідно Україна, яка є одним з ключових гарантів продовольчої безпеки у світовому масштабі, постачаючи на світовий ринок 40,3 % соняшникової олії (частка у світовому експорті), 15 % кукурудзи, 8,4 % ячменю, 7,9 % пшениці, 1,1 % цукру тощо, несе відповідальність за стабільне забезпечення потреб світового продовольчого ринку.

Необхідність розвитку переробки сільськогосподарської продукції для України викликана, насамперед, об’єктивним впливом результатів освоєння світового ринку. Крім вже згаданої проблеми забезпечення потреб ринку у продовольстві слід виділити певні диспропорції вітчизняного сільськогосподарського виробництва та експорту, пов’язані з домінуванням продукції рослинництва у їх структурі, частка якого у виробництві перевищує 80 % (2021 р.). Для експорту така структура є обтяжливою в частині значних обсягів транспортування продукції, в першу чергу зерна, для внутрішнього ринку – значною втратою робочих місць та доданої вартості.

Розвиток переробки є вагомою можливістю для нарощування присутності України на світовому продовольчому ринку, перш за все за рахунок збільшення експорту продукції з високою доданою вартістю – глибокої переробки, готових продуктів харчування та харчових компонентів. Це, до того ж, і зовсім не зайві валютні доходи держави та прибутки сільськогосподарських товаровиробників.

 

Важливою є ця проблема і в контексті євроінтеграції України, в процесі якої неминучим є не лише гармонізація законодавства, а наближення рівня економічного та соціального розвитку. Зокрема, для країн Європейського Союзу характерне збалансоване співвідношення рослинництва і тваринництва (відповідно 57 і 43 %). Очевидно, що і надалі нарощування експорту української сільськогосподарської сировини не буде сприйматися європейськими фермерами, тоді як для готових продуктів цілком можливі більш сприятливі сценарії.

Окремо слід зупинитися на ролі російської агресії в Україні, внаслідок якої прямі втрати активів в сільському господарстві склали 8,7 млрд, а непрямі – 31 млрд доларів США в оцінках лютого 2023 р. Серед прямих втрат і руйнація переробних потужностей, які забезпечували густонаселені регіони продуктами харчування. Зокрема, на окупованих та тимчасово окупованих територіях втрачено 38 молокоперобних підприємств.

Також суттєво зменшилися можливості та збільшилася ризики українського експорту. Водночас експорт багатьох продуктів переробки значно менший за об’ємом, ніж сировини для них. Наприклад, вихід олії з насіння олійних культур становить від 20 до 63 %, з 1 тони насіння соняшника – біля 300 кг.

Тобто переробка, яка завжди була інвестиційно привабливою, може стати важливим напрямом залучення інвестицій і розширення можливостей експорту. В умовах війни додаткові ризики виникають для тривалого зберігання сільськогосподарської продукції. Це стосується не тільки фізичного знищення внаслідок ворожих атак, а й псування через відсутність енергопостачання. Водночас значна частина перероблених продуктів потребує значно менші площі для зберігання, а їх компактне розміщення дає можливість зменшити зовнішні ризики. До того ж, обсяги переміщення готових продуктів у безпечні місця зберігання значно менші і зручніші, ніж сировини.

Розвиток переробки сільськогосподарської продукції відкриває нові можливості для імпортозаміщення. У 2023 р. співвідношення експорту та імпорту продуктів переробки сільськогосподарської сировини складало 1,0 до 1,01, у 2022 – 1,0 до 0,94. Україна імпортує щорічно 3,2-3,3 млрд. доларів США готових продуктів харчування, значна частина яких може вироблятися в Україні.

В контексті загальносвітової тенденції щодо посилення захисту довкілля, можливості сфери переробки відкривають додаткові можливості для переробки відходів, створення та використання очисних споруд для компактних виробництва, застосування новітніх, безпечних для довкілля технологій.

Тобто розвиток переробки сільськогосподарської сировини має стратегічне значення в умовах війни і післявоєнної відбудови України.