Директор «Асканії-Нови»: Заповідник готовий приймати понад 150 тисяч гостей за сезон

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» — візитівка півдня України. Сотні рідкісних видів тварин і рослин, найбільший у Європі заповідний степ: тисячі гектарів, котрих жодного разу не торкався плуг. Сто років тому унікальна територія отримала статус державного заповідника, завдяки цьому збережена — попри війни, революції та незаконні зазіхання. Чим живе «Асканія-Нова»сьогодні, яку колекцію нараховує та як виживає без туристів з анексованого Криму, ми поцікавились у директора заповідника Віктора Гавриленка.

Цьогоріч «Асканія-Нова» святкує 100-річчя. Визначна дата

100 років виповнюється державній заповідності в Асканія-Нова. Заповідні зони створив Фрідріх Фальц-Фейн. Це зоологічний парк, створений у 1874-1876 роках, дендрологічний парк, закладений у 1887-му, і у 1898 році була закладена перша степова ділянка, збережена до сьогодні. Вона й знаходиться в ядрі біосферного заповідника «Асканія-Нова». А саму Асканію заснували посланці Фердинанда Ангальт-Кетенського ще раніше, в 1828 році. За тих часів була така мода — створювати парки на території садиб і маєтків великих землевласників, але не всі вони збереглися.

Але заповідник, яким ми його знаємо сьогодні, почав існування в 1919 році?

Під час революції і громадянської війни ці унікальні заповідні території могли бути знищені. Але на захист стали науковці та мандрівники: Йосип Пачоський, Петро Кузьмич Козлов, а також служителі зоопарку та ботанічного саду. Територія весь час кимось захоплювалася, але фахівці, які там залишалися, продовжували зберігати цей парк. 

1 квітня 1919 року Рада народних комісарів УСРР за поданням відомого зоолога, професора Миколи Шарлеманя, який був головою секції охорони природи в Сільськогосподарському науковому комітеті України, затвердила підготовлений ним документ про необхідність націоналізації «Асканії-Нови». Відтоді дендрологічний, зоологічний парки і заповідний степ проголошені народним заповідним парком. Цей жест, як акт проголошення Незалежності України, став поштовхом для захисту та збереження цього унікального місця.

Відтоді межі парку не змінилися?

Чесно кажучи, 100 років минуло, але ми весь час боремося, щоб його не розтягнули по кишенях. Я 29 років керую заповідником, і мене часто запитують, чи не приватна вже територія? І я завжди відповідаю, що це неприпустимо, бо ніхто не буде займатися отими рідкісними видами, які не дають жодного прибутку. Це ми винні, що загнали їх у глухий кут, що вони не здатні вільно жити та розмножуватися. Отже, тепер саме людство відповідальне за їх збереження. Ми часто говоримо, що сповідуємо демократичні європейські цінності, але де ж та демократія і відповідне ставлення до довкілля?

Скільки видів тварин і рослин сьогодні мешкає та зростає в заповіднику?

Є природне перебування тварин у межах зони біосферного заповідника, а це приблизно дві тисячі видів і зростають понад 520 видів вищих рослин. Але, окрім цього, в колекції тварин зоопарку станом на 1 січня цього року було більше 4 тисяч тварин 122 видів. На території дендрологічного парку в нас зростають 1 114 видів і форм деревних і кущових рослин, а також понад 700 трав’янистих рослин. Це осередок світової флори. За рівнем інтродукованих рідкісних видів Асканія ділить перше місце з Київським центром, де два ботанічні сади. Порівняння колекцій здійснювали науковці Національного університету біологічних ресурсів і природокористування. У нас сьогодні понад 500 видів, які по всьому південному регіону ніде більше не зустрічаються. Це неймовірно важливий об’єкт. Люди просто не знають про титанічну працю десятків науковців і природоохоронців, які його зберегли. Природу заповідника вивчали багато знаних науковців світового рівня, зокрема академіки Георгій МиколайовичВисоцький, Володимир МиколайовичСукачов, член-кореспондент Соколов і десятки інших науковців, пов’язаних із ґрунтознавством, агрохімією, кліматологією, лісівництвом, зоологією, ботанікою та іншими напрямами природничих наук. 

Скільки представників Червоної Книги України?

Стосовно тварин — це 133 види, які ми виявили в різні часи протягом останніх 30 років. Але це не означає, що вони зустрічаються щороку. Наприклад, білоголовий сип з’явився у нас десь три роки тому, коли ми проводили Азово-Чорноморську конференцію. Його сфотографував відомий орнітолог, який їхав на конференцію з Донбасу. А ми скільки років тут працюємо і живемо, раніше його не бачили. А минулого року цей вид знову зустріли в заповіднику.

Ви сьогодні звітували на засіданні Президії НААН. Про що доповідали?

Про наш шлях за 100 років, здобутки. Виклав певні позиції стосовно перспектив подальшого розвитку заповідника. Я, звісно, акцентував увагу на тому, що природи «Асканії-Нови» вистачить для досліджень не тільки інститутам Аграрної академії, але й Національній академії наук. Йдеться про сконцентроване величезне біологічне різноманіття, яке штучно завезене й існує природно. Необхідно досліджувати взаємодію видів, взаємовплив екосистем у межах заповідної зони і на суміжних територіях, аналізувати процеси в контексті глобальних змін клімату, що вже простежується на видовому різноманітті та кількісних показниках у флористичному і фауністичному комплексах.

Наскільки серйозно на заповідник вплинула тимчасова втрата Криму та події на сході?

Ми втратили генеральний напрям туристичного потоку. Була траса Москва – Сімферополь, під'їзд до «Асканії-Нови». Вона так іменувалась. Зараз цей під’їзд розбитий. Дорожнє полотно пошкоджене військовою технікою під час реальної загрози вторгнення в Україну. У 2014 році кількість туристів зменшилася з 92 тисяч до 32 тисяч. Це неймовірний удар по бюджету.

Як ви тоді впоралися і яка ситуація зараз?

Нас дуже підтримував нині покійний Едуард Олександрович Фальц-Фейн, племінник засновника нашого заповідника. Я зателефонував йому і сказав, що страшенно занепокоєний долею спадщини його роду. Я просив його дозволу використати 50 тисяч доларів з екологічного фонду, щоб придбати хоча б корми та паливо.

Минулого року ми прийняли 72 тисячі і могли б прийняти ще більше, якби в нас були дороги. Ми піднялися майже до 100 тисяч туристів, але потім дороги до нас зруйнували вже зерновози. Я не пам’ятаю, скільки разів звертався до всіх інстанцій із проханням відремонтувати 22 кілометри під’їзду до «Асканії-Нови», щоб ми могли приймати туристів з Азовського моря. Торік там відпочивали 1,5 млн туристів. Навіть якби 10% із них до нас завітали, це було б вже 150 тисяч. Заповідник готовий приймати таку кількість гостей.

У вас є можливість зробити невеличке промо напередодні туристичного сезону. Скільки часу потрібно, аби встигнути все роздивитися?

Це залежить від того, з якою метою люди приїхали. Якщо гості дійсно хочуть поспілкуватися з природою – це одне. Коли ж гості гуляють маршрутами зоопарку і дендропарку, заткнувши вуха навушниками з музикою... Я не розумію, для чого в такому випадку їм дика природа. Але певна кількість таких людей їде, їм не надто все це цікаво, потім вони озвучують критичні зауваження і так далі. Що стосується тих, хто відвідує парк свідомо, то тут ми готові викластися на повну, показати всі наші п’ять екскурсійних маршрутів. Я завжди своїм працівникам кажу: природа ніколи не жила 8-годинним робочим днем. Треба працювати стільки, скільки необхідно, тоді ми самі зрозуміємо природу і зможемо правильно презентувати її іншим. 

Так,але «Асканія-Нова» доволі віддалена від центральних і західних областей України. Відверто, чи є в українців альтернатива?

Нічого подібного у нас в Україні, на превеликий жаль, більше немає. Не існує території, де можна було б запровадити абсолютно заповідний режим. От і сьогодні на Президії я доповідав: щоб природа «Асканії-Нови» могла повноцінно функціонувати, щоб основні природні процеси були саморегульованими, необхідний заповідний діаметр хоча б 80 кілометрів. Але де ж ви знайдете такий заповідник на території України? Це неможливо. У нас площа ядра заповідника 11 тисяч 54 га. Це найбільший заповідний степ Європи. Ані Ростовський, ані Оренбурзький заповідники, які дуже намагалися нас наздогнати, не змогли.

Ви розвиваєте міжнародне співробітництво?

У нас колосальні зв’язки з науковими установами багатьох країн, які ведуть дослідження природних процесів. В Україні постійно співпрацюємо з зоопарками, проводимо обміни генофондом, постачаємо тварин у зоокуточки, приватні та державні центри розведення. Ми дуже уважно оцінюємо умови, куди відправляємо тварин. Є звичайні види мисливської фауни, які легко можуть пристосуватись до нової території, але є й рідкісні види, яким потрібен комплекс спеціальних умов для життя і розвитку.

Яким чином ваша колекція поповнюється? Ви закуповуєте нові види тварин?

Тут питання в тому, що нові види перевозити, купувати та обмінювати слід тоді, коли створені відповідні умови для їх мешкання. Зараз серед нових видів у нас патагонський заєць мара, гірська антилопа такін. Але й наявні 122 види – це теж серйозна цифра різноманіття. Наш пріоритет — утримувати великі групи. Наприклад, торік у нас чисельність сайги досягла 700 осіб. Це абсолютний світовий пріоритет у розведенні виду у напіввільних умовах, який знову почав скорочувати чисельність у природних умовах, занесений до Червоних книг різних країн світу. І тільки «Асканія-Нова» успішно відтворює вид, тому що відпрацьована технологія штучного вирощування. Сайга — реактивна тварина, її не можна перевезти на нове місце, не приручивши. З огляду на те, що вплив на цей степовий вид буде посилюватись у місцях нинішнього його природного перебування, його існування значною мірою залежить від розроблення технології штучного ручного розведення не тільки в «Асканії-Нові». Нас уже запросили до співпраці на території Казахстану.