Національна академія аграрних наук України Науково-методичний і координаційний центр з наукових проблем
розвитку АПК України
UA EN
ПРОБЛЕМИ ПОШИРЕННЯ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЛЮДЕЙ ТА АФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ В УКРАЇНІ ЯК ПРИКЛАД ВІДСУТНОСТІ ДІЄВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА БІОВИКЛИКИ 14.04.2020

ПРОБЛЕМИ ПОШИРЕННЯ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЛЮДЕЙ ТА АФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ В УКРАЇНІ ЯК ПРИКЛАД ВІДСУТНОСТІ ДІЄВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА БІОВИКЛИКИ

Останніми роками, окрім відомих серотипів вірусу грипу H1N1, H5N1 та H5N7, з’являються інші віруси з пандемічним потенціалом, значну небезпеку серед яких становлять віруси родини Coronaviridae.

До родини коронавирусів відносять збудників небезпечних для людини гострих респіраторних хвороб: вірус SARS-CoV – збудник атипової пневмонії, вперше зареєстрований 2002 року; вірус MERS-CoV – збудник близькосхідного респіраторного синдрому, спалах якого відбувся  2015 року, і вірус SARS-CoV-2 (збудник Covid-19), що викликав пандемію пневмонії нового типу  2019 року.

Джерела в ланцюзі появи SARS-CoV-2 призвели до виявлення двох близьких родичів нового коронавірусу в тілах панголінів, які контрабандою ввозяться в Китай. Заморожені тканини із 18 малайських панголінів (Manis javanica) були отримані в результаті операцій по боротьбі з контрабандою, проведених митницею Гуансі-Чжуанського автономного району протягом 2017 р. та на початку 2018 р. РНК коронавірусу була виявлена у зразках органів з п’ятьох окремих тварин. Жоден з цих зразків не містив SARS-CoV-2, але було виявлено кілька геномних послідовностей, що дало підставу припустити, що ці віруси були досить  щільно пов’язані, оскільки сіквенси на 85,592,4% були схожі на SARS-CoV-2 і представляли дві лінії цієї родини. Також Lam T.T. зі співавторами (2020) вважають летючих мишей основним джерелом зараження людей, тобто загроза вірусу SARS-CoV-2 ймовірно є химерною.

За даними Китайського центру з контролю і профілактики захворювань, індекс репродукції оцінюється між 2 і 3, що за визначенням відповідає кількості людей, які заражаються від одного інфікованого. Значення даного числа понад 1 означає, що епідемія буде поширюватися, а значно зменшити поширення епідемії допомагають карантинні заходи.

В кінці січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) надала поширенню захворювання статус «надзвичайної ситуації міжнародного значення», а в березні охарактеризувала його як пандемію.

Згідно з опублікованими Burke R.M. із співавторами (2020) даними, а це переважно публікації та повідомлення китайських фахівців, особливу небезпеку становлять люди, які розповсюджують вірус, не маючи клінічних ознак, тому застосування засобів захисту, а саме: масок та респіраторів типу N95 (FFP3), знижує ризик розповсюдження вірусу. Отже, запобігання і боротьба з інфекцією включають необхідність дотримання правил особистої гігієни, зокрема, спиртовмісні антисептики для рук, та застосування засобів індивідуального захисту для мінімізації самозараження, а також посилення очищення та дезінфекцію поверхонь у медичних установах та домогосподарствах, а також у публічних місцях.

Механізм передачі коронавірусу SARS-CoV-2 від людей тваринам та навпаки поки що лишається не до кінця вивченим. ВООЗ офіційно заявляє, що на даний момент немає ніяких доказів того, що домашні тварини (кішки або собаки) можуть бути переносниками нового коронавірусу. Проте ВООЗ все ж рекомендує дотримуватися звичайних правил гігієни і після контакту з тваринами мити руки з милом та застосовувати антисептики на спиртовій основі. Це передусім захистить людину від низки поширених бактерій, таких як сальмонела і кишкова паличка, якими людина дійсно може заразитися від домашніх тварин.

З метою убезпечення людей від захворювання, доцільним є мінімізація соціальних контактів, дотримання відстані від людей і чужих тварин на вулиці, а також зменшення контактів тварин з будь-якими предметами. Домашні тварини не є носіями коронавірусу, але вірус SARS-CoV-2 може потрапити на шерсть або шкіру тварин під час прогулянок, а потім контактним шляхом потрапити на слизові оболонки господаря і викликати у нього захворювання. Для забезпечення захисту від цього шляху передачі вірусу досить не допускати самостійних прогулянок кішок і собак та ретельно обробляти лапи після прогулянки, використовуючи звичайні миючі засоби.

Головна мета карантинних заходів при реагуванні на спалах хвороби – допомогти локалізувати епідемію до того, як COVID-19 стане надто поширеним. Зараз Україна має зосередитись на коригуванні тактики та стратегії боротьби із цим захворюванням з урахуванням успішного досвіду Китаю в боротьбі з епідемією.

Поки неможливо визначити тривалість терміну карантину, оскільки все буде залежати від поведінки вірусу. Відомо, що в коронавірусів відбуваються мутації (зміни в структурі геному вірусу), проте ці мутації SARS-CoV-2 поки не впливають на його агресивність, на відміну від його попередників SARS і MERS, які в результаті мутацій практично зникли. На сьогодні поки цього не спостерігається, тому посилення або послаблення заходів карантину, звичайно, залежатимуть від поведінки вірусу, і від того, як він буде розвиватись в Україні.

Основною причиною пандемічного поширення захворювання в країнах ЄС, які на сьогодні стали центром епідемії в Європі, на нашу думку, була затримка із введенням адекватних карантинних обмежень. Оскільки безсимптомні хворі також є джерелом зараження і зважаючи на досить тривалий інкубаційний період (до 14 діб), захворювання протягом місяця набуло катастрофічного поширення.

Дані про тривалість імунітету до вірусу SARS-CoV-2 суперечливі та потребують подальшого вивчення. Вчені з Пекінського медичного коледжу, які провели експерименти над макаками, встановили, що повторне інфікування коронавірусами у цих тварин не відбувається. Наразі проходять клінічні випробування експериментальні вакцини, а до кінця року очікуються перші комерційні препарати.

Сьогодні без відповіді залишаються ще багато питань щодо шляхів поширення, термінів збереження вірусу в навколишньому середовищі, наявність тварин, які можуть слугувати резервуаром збудника в природі. Зробити остаточний аналіз буде можливо лише після закінчення епідемії Covid -19.

З виявленням  такої проблеми країни світу «замкнулись» в собі, намагаючись взяти під контроль поширення вірусу на своїй території. Аналізуючи статті у професійних журналах та повідомлення в інших  ЗМІ про стратегії боротьби різних держав, можна дійти висновку, що ефективно реагувати на епідемії, такі як Covid-19, можливо лише за наявності спеціального органу, у функції якого покладено реалізацію державної політики в сфері забезпечення заходів щодо охорони території від занесення та поширення небезпечних (в тому числі особливо небезпечних) інфекційних хвороб. В Україні таким органом була Державна санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) – з керівництвом, повним набором інструкцій та політичних важелів для швидкого реагування на виклики сьогодення, до того як її ліквідували 2017 року. Місія СЕС – не прибутковість, не надання послуг, а забезпечення сталого благополуччя населення, іншими словами, біобезпеки держави. Саме відсутність державних інвестицій в інфраструктуру такого органу можуть призвести до серйозних наслідків у світлі викликів сьогодення.

Таку саме функцію в галузі ветеринарної медицини України має виконувати ветеринарна служба.

Інформація щодо діяльності науковців ветеринарної медицини, як правило, завжди висвітлює проблеми наукового супроводу забезпечення безпечності і якості тваринницької продукції, профілактики захворювань, особливо спільних для тварин та людей, та загальні проблеми біобезпеки та біозахисту у відповідності до крилатих слів Сергія Євсеєнко: «Медичний лікар рятує людину, ветеринарна медицина рятує людство».

Сьогодні ми не можемо обійти увагою проблему коронавірусних інфекцій, але наголосимо на тому,  що свинарство України зазнає нищівного впливу з  боку епізоотії Африканської чуми свиней. На перший погляд,  немає нічого спільного між африканською чумою свиней (АЧС) та коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2, але в дійсності є багато спільного. Кілька років тому нашу країну спіткала епідемія АЧС, про масштабність якої свідчать значні економічні збитки в свинарстві України. Всього на квітень 2020 року офіційно зареєстровано 518 спалахів АЧС, в той час як реальні цифри більші мінімум у 10 разів.

Наведемо лише один приклад. Спалах АЧС та офіційно підтверджений діагноз в одному із дослідних господарств мережі НААН у Полтавській області. Співробітники Інституту ветеринарної медицини НААН були позбавлені можливості самостійно проводити діагностичні дослідження та навіть бути присутніми при проведенні таких досліджень, у той час як саме співробітники Інституту є безпосередніми розробниками діагностичного тест-набору для виявлення збудника АЧС. Більше того, п’ять науковців,  в тому числі, чотири професори, які прибули у зазначене господарство, не були допущені у вогнище (учні мають право доступу, а вчителі – не мають). Офіційною причиною спалаху АЧС фахівцями Держпродспоживслужби визнано низький рівень біобезпеки та біозахисту в господарстві, а також наявність поголів’я свиней у приватних подвір’ях свинарок, які працювали в господарстві та могли бути джерелом збудника. Парадоксальним виглядає той факт,  що у 13 свинарок, які працювали на неблагополучній фермі, у власних свиней не було діагностовано жодного випадку АЧС!

В Інституті ветеринарної медицини НААН розроблено і зареєстровано два діагностичних набори для діагностики АЧС: набір діагностичний «АЧС ПЛР-РЧ» для діагностики африканської чуми свиней методом ПЛР у режимі реального часу та діагностичний набір «АЧС/КЧС дуо ПЛР-РЧ» для диференційної діагностики африканської та класичної чуми свиней методом ПЛР у режимі реального часу. Ці діагностикуми, що не поступаються комерційним імпортним тест-системам, розроблені фахівцями, середня заробітна плата яких по загальному фонду складає 4700 гривень на місяць!

Таке поширення інфекції навіть без глибокого епізоотичного аналізу можна пояснити наступним:

-   ліквідація налагодженої системи функціонування практичної ветеринарної медицини та заміна її Держпродспоживслужбою без жодного погодження із науковцями та практиками ветеринарної галузі негативні результати такої реорганізації відчуватиме ще довго кожен громадянин України. На тлі відновлення санітарно-епідеміологічної служби давно назріла необхідність відновлення і самостійної ветеринарної медицини, як це впроваджено у більшості розвинених країн світу;

-  відсторонення науковців системи НААН і вишів керівництвом Держпродспоживслужби від участі у вогнищах епізоотій, що позбавило можливості глибокого дослідження епізоотичного процесу (вивчення особливостей джерел збудника, шляхів передачі та оцінки ризиків);

-  усунення науковців установ НААН ветеринарного профілю від проведення діагностичних досліджень і отримання повноважень на постановку діагнозів звелось до того, що сьогодні право на постановку діагнозу мають лише лабораторії Держпродспоживслужби. НААН неодноразово зверталась  з настійливими пропозиціями до владних структур (понад 20 листів) спростити існуючий підхід, якого немає у жодній розвинутій країні світу.

Отже, спільним для майбутнього розв’язання обох проблем є зневага владних структур до функціонування наукових установ та їх матеріального забезпечення. Нагадаємо крилаті слова Фредеріка Жоліо-Кюрі: «Наука необхідна народу. Країна, яка її не розвиває, неминуче перетворюється на колонію».

 

Матеріал підготували:

перший віцепрезидент НААН, академік НААН Гладій М.В.,

академік-секретар Відділення ветеринарної медицини НААН, член-кореспондент Мандигра М. С.,

директор Інституту ветеринарної медицини НААН, член-кореспондент  НАКАН Ничик С. А.,

директор ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини», академік НААН Стегній Б.Т.


Повернення до списку