Новини

Розроблення «Стратегії відновлення систем зрошення» відкладається все далі й далі

Проблеми із зрошенням в Україні почались із розвалом Радянського Союзу – поки всі були заклопотані розподілом портфелей і повноважень, організація самого процесу «стала». Невідповідальність чисельних організацій і непрозоре розподілення бюджетних коштів призвело до розрухи у ключовому факторі сільськогосподарського виробництва Півдня України. Про те, як має формуватися система зрошення на державному рівні, які основні проблеми і перепони розвитку та звідки можливо залучити фінансування AgroPolit.com поговорив із експертами: заступником директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» Віталієм Саблуком та директором Інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук Михайлом Ромащенком.

AgroPolit.com: Розкажіть про основні проблеми систем зрошення.

Віталій Саблук: Не скажу, що знаю всі деталі досконало, але ще на початку 2012 року мене залучали, як ще не заангажованого якимось відомчими інтересами експерта, до оцінки ситуації та формування шляхів її вирішення.

Як на мене — на 90% причиною проблеми була й залишається неефективність самої моделі організації та управління комплексом зрошення. Ми перевели всю економіку на ринкові рейки, а цей, ключовий з точки зору забезпечення, вкрай необхідний фактор виробництва для багатьох південних областей залишили в стані суб’єкту планової економіки періоду до 1991 року. Вже не пам’ятаю, скільки там бюджетних організацій — десятки, кожна відповідальна за стан тієї чи іншої ділянки каналу або станцій перекачування, але вразила ступінь невідповідності результату й обсягу бюджетних витрат, які спрямовуються на їхнє утримання. Один із прикладів тоді викликав сміх скрізь сльози — ми порахували, якби всі численні співробітники одного підприємства носили б по двадцять відер води в руках на день, вони б перекачували більше, ніж пропускало їхнє господарство на паперах.

Читати далі: Agropolit.com