Новини

03.08.2020

Потенціальні можливості виробництва баранини в Україні - за матеріалами Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - ННСГЦ з вівчарства

Сучасний експортний потенціал

        Пріоритетним напрямом розвитку підгалузі вівчарства в Україні на сучасному етапі є збільшення виробництва баранини, при цьому в якості основного засобу має стати залучення інвестицій та глибока диверсифікація  виробництва продукції вівчарства, що дозволить значно розширити ринки її збуту.

  На даному етапі формування експортного потенціалу підгалузі відбувається завдяки підвищенню м’ясних якостей вітчизняного поголів’я овець і створенню власних спеціалізованих м’ясних порід овець на основі використання зарубіжних м’ясних порід. Серед них найбільш придатними і достатньо чисельними породами є асканійська м’ясо-вовнова із кросбредною вовною, цигайська, асканійська тонкорунна, асканійська каракульська та порода прекос, а із зарубіжних – олібс, шароле, меріноландшаф. Отримані результати наукових досліджень свідчать, що їх використання для промислового схрещування сприяє підвищенню інтенсивності росту та поліпшенню м’ясних якостей.

Обгрунтовано, що для формування крупних експортних партій молодняку овець необхідно залучати підприємства із поголів’ям не менше 500  вівцематок. Таких в регіонах України   налічується в межах 42 господарств  з  поголів’ям біля 66 тис. голів, зокрема вівцематок 33 тис. голів. Потенціал виробництва ягнят для вирощування на експорт у даних господарствах  становить 20,0 тис. гол., або 900-960 т баранини живої маси на рік.

Організаційні заходи

  Створення в Україні експортно орієнтованого напряму м’ясного вівчарства можливе за умови організації виробництва на промисловій основі. Через те, що виробництво баранини потребує створення повноцінної кормової бази з підвищеною часткою (до 50-60% за поживністю) концентрованих кормів із умістом перетравного протеїну в межах 16-17%,  розташовувати таке виробництво  доцільно в регіонах, що спеціалізуються на вирощуванні зернових, сої та соняшнику. Організація виробництва має здійснюватися за кластерним типом.

Організація промислового виробництва ягнятини і баранини потребує реконструкції існуючих для утримання тварин будівництва нових сучасних приміщень за технологією сендвіч-панелей та інфраструктури для кормоприготування та переробки продукції.

Запровадження виробництва м’яса інтенсивно відгодованих ягнят, що вирощуються за ресурсоощадною технологією, можливе двома технологічними шляхами:

-              створення маточних вівцеферм по 2 тис. голів для одержання і вирощування ягнят до відлучення віком 2-3 місяці з наступною передачею до відгодівельного комплексу з утриманням поголів’я у кількості 10 тис. голів для доведення їх до необхідних вагових кондицій та форм. Поголів’я вівцематок чисельністю 14 тис. голів забезпечить  відтворення для інтенсивної  відгодівлі 10 тис. ягнят та 4 тис. голів молодняку для ремонту стада за кожне ягніння;

-              закупівля у сільгосппідприємствах та, за можливості, у населення ягнят 2-3 - місячного віку для відгодівельного комплексу на 10 тис. голів і доведення їх до необхідних  вагових кондицій, згідно з вимогами світового ринку.

Для започаткування виробництва доцільно використовувати маточне поголів’я овець районованих порід – асканійської тонкорунної, асканійської м'ясо-вовнової з кросбредною вовною,  а в разі потреби ринку – помісей з м’ясними генотипами.

        Зважаючи на широкий ареал вівчарства в Україні та невеликі  обсяги виробництва продукції у більшості регіонів, поряд з будівництвом капітальних відгодівельних майданчиків доцільно, особливо на початковому етапі, використовувати, принаймні, 10 мобільних забійних пунктів із виробничою потужністю 4-5 т м’яса  на добу та авторефрижератори для доставки продукції до аеропортів.

        Для проведення експортних операцій доцільно створити організаційну структуру, функцій якої полягатимуть у посередницькій діяльності між виробниками та покупцями, зокрема, з  таких питань:

        -  укладання угод із виробниками на постачання у визначені терміни продукції відповідної кількості та якості за  договірними цінами;

        - визначення конкретних напрямів інвестування та проведення розрахунків за продукцію;

        - забезпечення придбання та функціонування мобільних забійних пунктів;

        - організація транспортування тварин, проведення їх забою та формування експортних партій продукції.

       Зростання попиту на м’ясо овець у світі  буде спостерігатися й надалі –  про це свідчить щорічний приріст у межах 15% світового імпорту. Отже,  реалізація такого проєкту  в Україні має перспективу.

За матеріалами Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - ННСГЦ з вівчарства